- закінчувати
- -чую, -чуєш,Доводити що-небудь до кінця, до завершення.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
закінчувати
Смотреть что такое "закінчувати" в других словарях:
закінчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
закінчувати — закінчити (доводити що н. до кінця, до завершення), кінчати, кінчити, скінчати, скінчити, покінчити, докінчувати, докінчити, завершувати, завершити, довершувати, довершити, вивершувати, вивершити, повершити, порішити; викінчувати, викінчити… … Словник синонімів української мови
закінчувати — [зак’і/нчуватие] уйу, уйеиш … Орфоепічний словник української мови
закінчувати — ую, уєш і рідко закінча/ти, а/ю, а/єш, недок., закі/нчи/ти, кі/нчу/, кі/нчи/ш, док., перех. Доводити що небудь до кінця, до завершення; кінчати. || Завершувати чи бути кінцем, завершенням чогось. || Кінчати, завершувати навчання (у школі,… … Український тлумачний словник
закінчати — див. закінчувати … Український тлумачний словник
закінчити — див. закінчувати … Український тлумачний словник
закінчуваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до закінчувати … Український тлумачний словник
закінчування — я, с. Дія за знач. закінчувати … Український тлумачний словник
закінчити — див. закінчувати … Словник синонімів української мови
увінчувати — ую, уєш, недок., увінча/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Класти вінець кому небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. || перен. Будучи нагородою, уславлювати що небудь. Увінчувати лаврами. 2) Прикрашати… … Український тлумачний словник
